Незаконна спроба витребувати майно

Припинено незаконну спробу витребувати майно з володіння добросовісного набувача

Ви придбали квартиру у іншого її власника, зробили у ній ремонт, зареєстрували своє місце проживання, декілька років проживаєте у ній разом з сім’єю, зустрічаєте родинні свята, запрошуєте друзів, сплачуєте усі комунальні платежі, але раптом, одного дня, отримуєте заочне рішення суду, яке вступило у законну силу, про витребування у Вас цієї квартири на користь іншого її власника, про якого Ви ніколи не знали і не були з ним знайомі, з підстав того, що саме вказана особа є дійсним власником квартири, яка вибула з власності без його волі та згоди.

Судова практика у цьому є загальновідомою, набуте майно у добросовісного набувача підлягає витребування у нього лише, якщо таке майно загублено власником, викрадене у нього, вибуло з його володіння без його волі.

З судового рішення, наш клієнт дізнався, що він є останнім володільцем (покупцем) квартири, яка до цього вже неодноразово перепродавалась іншим особам, а первісний власник, який подав позов, стверджував, що він не продавав квартиру і не надавав згоду на її відчуження, а тому просив визнати недійсним первісний договір купівлі-продажу квартири недійсним та, як наслідок, витребувати квартиру, як таку, що перебуває у чужому володінні в останнього її набувача, тобто нашого клієнта.

Позивач посилався на те, що первісна угода купівлі-продажу квартири, була укладена від імені позивача його ж рідним сином на підставі довіреності, виданої позивачем, яка хоча і надавала право синові на управління та розпорядження квартирою з у т.ч. з правом її продажу, однак така довіреність містила застереження, зокрема, про обов’язкове письмове підтвердження даних угод довірителем.

Оскільки, син продав квартиру батька без письмового підтвердження ним первісної угоди купівлі-продажу квартири, позивач вважав, що волі позивача та його згоди на продаж квартири не було.

Крім того, позивач посилався на те, що приватний нотаріус, який посвідчував первісний договір купівлі-продажу квартири, здійснив його нотаріальне засвідчення поза місця знаходження квартири, тобто за межами нотаріального округу здійснення таким нотаріусом своєї діяльності. У зв’язку з цим, за скаргою позивача такого нотаріуса відповідним органом юстиції вже було притягнуто до відповідальності, чим, на думку позивача, підтверджено факт порушення сторонами оспорюваного договору вимог законодавства України, що свідчить про недійсність такого договору.

Здавалося, у такій ситуації справа безнадійна, яка до того ж вже перебувала майже на стадії виконання судового рішення, а тому родина нашого клієнта фактичного пакувала свої речі, проте все ж таки вирішила звернутися за правовою допомогою до нашого адвокатського об’єднання.

Ознайомившись з матеріалами справи, нашими адвокатами звернута увага, що повідомлення суду про час та дату розгляду справи, відповідачами не отримувались, справа розглянута без їх участі, а тому заявлене адвокатами до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції було успішно задоволено, його дія зупинена, а у справі відкрито апеляційне провадження.

Під час апеляційного перегляду заочного рішення суду, за клопотанням нашого адвоката, також визнано явку сина позивача для надання ним пояснень безпосередньо в суді обов’язковою. Ретельно та якісно підготовлені нами питання до цього учасника оспорюваного правочину, дозволили детально з’ясувати усі обставини його укладання, які кардинально відрізнялись від тих, про які повідомляв син письмово в суді першої інстанції, знаходячись під впливом свого батька.

 Детально досліджений нашими адвокатами зміст довіреності, переконав суд апеляційної інстанції, у тому що законодавець не пов’язує повноваження представника вчиняти правочини від імені другої сторони, яку він представляє, з наявністю та/або відсутністю якихось додаткових підтверджень або дозволів на вчинення таких правочинів, а тому син позивача, укладаючи від його імені оспорюваний правочин мав необхідний обсяг повноважень.

Крім того, нашими адвокатами успішно доведено хибність висновків суду першої інстанції, про те, що нотаріус, належить до сторін договору.

При цьому,  суд визнав обґрунтованою правову позицію наших адвокатів, що допущені порушення нотаріусом вимоги законодавства про нотаріат в частині недотримання ним правил територіального посвідчення договору, можуть слугувати лише підставою для притягнення  такого нотаріуса до професійної відповідальності, однак не можуть бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, якими обґрунтовувався позов.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу нашого адвоката, рішення суду скасовано, а у позові повністю відмовлено.

У подальшому, висновки суду апеляційного суду та правова позиція наших адвокатів також підтверджена та залишена в силі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

Судове рішення набуло законної сили, а родина нашого клієнта щаслива та безтурботно продовжує на законних підставах володіти своєю власністю, вартістю в 300  тис. доларів США.