Припинено незаконні вимоги державного центру

Припинено незаконні вимоги державного центру страхового фонду документації «нав’язати» суб’єкту господарської діяльності платні послуги

Безумовно, як на зовнішній так і на внутрішній арені складено багато «славних легенд» про наші державні органи контролю та їх чиновників, які постійно щось вимагають від бізнесу.

Переконані, що мало хто може чітко сказати та вичерпно навести перелік контролюючих органів в нашій державі.

Але чи знаєте Ви, що є такий собі державний центр страхового фонду документації, створений Законом України «Про страховий фонд документації України» у далекому 2001 році, який наділений широкими повноваженнями у т.ч. з обмеження господарської діяльності?

 У більшості випадків, пересічний громадянин словосполучення «страховий фонд» буде асоціювати з поняттями «страхова компанія», страховка», «страхова діяльність ризику» чи щось подібне,  але це не так.

 Страховий фонд за своєю природою є  звичайною державною архівною службою, проте це дійсно  державний орган виконавчої влади. Він не здійснює діяльність у галузі звичайного страхування, однак має серйозні контролюючі повноваження щодо будь-кого, хто надумає звести об’єкт цивільного та виробничого призначення незалежно від форми власності та виду діяльності (ДСТУ 33.201:2017).

Чому тоді використовується саме слово «страховий», однозначної відповіді не дамо і ми, але припускаємо, що нормотворцю банально не вистачило фантазії, але може бути і так, як кажуть, щоб «страшніше і вагоміше» було, але маємо те що маємо.

Вдумайтесь, з прийняттям не закону і не Верховною Радою України, а саме цих ДСТУ 33.201:2017 та затвердженням їх Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» і розпочались у бізнесу проблеми – отримання так званих «листів щастя» від регіональних центрів страхового фонду документації (їх всього вісім, сфера діяльності яких поширюється на закріплену за кожним з них область України).

В цих «листах щастя» регіональні центри страхового фонду документації вимагають від кожного його адресата незалежно від форми власності (а це може бути кожен, хто надумав звести об’єкт цивільного та виробничого призначення незалежно від виду діяльності) укласти з ним платний договір на закладення (зберігання) усієї документації, що супроводжувала будівельний процес та навіть вимогу – більше не порушувати законодавство України на майбутнє.

Інакше, зробимо Вам припис, потім «впишемо» статтю (ст.188 – 25 КУпАП), заявимо позов, і, не дай Боже, скасуємо документ про прийняття закінченого об’єкту будівництва в експлуатацію.

Погодьтесь, дуже серйозні заходи реагування. Цікаво, іноземний інвестор знає про це.

І, якщо б ця плата була розумною, а її розрахунок сформований за зрозумілим та прозорим принципом, напевно варто було б погодитись на це, але вартість таких «послуг» може коштувати з десяток тисяч гривень і не є одноразовою.

З такими ситуаціями вже мали справи адвокати нашого адвокатського об’єднання, які детально проаналізували декілька десятків різних законів, постанов, відомчих інструкцій та наказів, судових рішень тощо та напрацювали успішну практику як поставити на місце цих знахабнілих чиновників та убезпечити бізнес від подібних ризиків та зайвих витрат.

Надаємо декілька порад:

1) перевірте прийняття (затвердження) місцевим органом самоврядування відповідних галузевих та обласних програм створення страхового фонду документації;

2) при замовленні розроблення проектної документації на об’єкт, що плануєте спорудити, попередньо, з’ясовуйте у її розробника питання закладення відповідної документації до страхового фонду документації;

3) запитайте у Державної архівної служби України про перелік підприємств, установ, організацій та їх філій, які здійснюють діяльність у даній сфері та порівняйте вартість їх послуг; або ж

4) зверніться до нашого адвокатського об’єднання – ми захистимо кожну Вашу копійку.